Час летить неймовірно швидко, і навіть не віриться, що вже минуло майже три місяці з того часу, як я приїхала до Сполучених Штатів. Здається, що кожного часу, коли я моргаю очима, повз пролітає цілий день, а то і два. Більша частина мого буття пролітає за навчанням в школі, а потім вдома за його продовженням. Уже закінчилась перша четверть навчального року, що означає, що все лише починається, адже зазвичай вчителі намагаються бути більш поблажливими на початку. Що ж, навчання є виснажливою річчю, проте неймовірно важливою.

Хоча навчальна програма в Україні є набагато складнішою, проте сам процес навчання іноді виглядає дещо легшим, ніж в американській школі. Так, домашнього завдання набагато менше, але не поспішайте розслаблятися! Вчитель кожного предмету готує хоча б 2 тести на тиждень, а подекуди і більше. Іноді навіть здається, що учні втрапляють в сітку учительської змови, повертаючись додому ледве живими після п’яти тестів за день. Проте вчителі в Америці насправді зацікавлені в тому, щоб учень зрозумів предмет і готові залишатися щоб допомогти розібратися з темою навіть після уроків і приходити до школи набагато раніше ніж потрібно. Також в моїй школі є таке поняття як Showtime. Це півгодинний період перед обідом по вівторкам і четвергам, коли учні можуть отримати пас від вчителя і навідатися до нього на додаткове заняття, на зустріч клубу або щоб перездати якусь оцінку. Насправді це дуже зручна система, як на мене, адже саме через showtime та велику перерву на обід досить рідко доводиться залишатися на зустрічі клубу після закінчення занять. До речі, кілька тижнів тому я вступила до клубу, який організувала моя американська подруга із неймовірно благородною ціллю. Учасники клубу займаються збиранням коштів на продукти і готують їжу для бездомних. У списку їжі, котру ми збираємося готувати, навіть є кілька українських страв. Поширюємо українську культуру за кордоном!

На початку жовтня в моїй школі проходив тиждень шкільного духу, який кожна школа організовує в тиждень перед днем Homecoming’у (повернення шкільної команди – часто з американського футболу, рідше із бейсболу і лакросу – в ігровий сезон). Кожен день цього тижня був тематичним, коли учні школи мали одягти певний одяг. Тож понеділок у нас був тропічним, вівторок – рожевий день, в середу ми одягали будь-які костюми до Хеллоувіну, четвер був днем кольору класу (9 клас – чорний, 10 клас – зелений, 11 клас – червоний і 12 клас – синій), а п’ятниця була жовто-блакитним днем, адже це є кольори школи. Авжеж, п’ятниця була моїм улюбленим днем тижня шкільного духу, адже неймовірна кількість учнів школи була надто «українською», навіть не знаючи цього.

Також цього місяця я, як член Capital Club, мала змогу відвідати будинок, в якому жив Джордж Вашингтон разом із іншими учнями по обміну із багатьох країн. Це неймовірне везіння, що я живу так близько біля столиці США, адже я маю змогу відвідати величезну кількість визначних місць для того, щоб дізнатися більше про країну, в якій я нині перебуваю.

Кілька днів тому минув ледве не найцікавіший день для американських підлітків – Хеллоувін. Разом із своїми сестрами я мала змогу сказати“trick or treat” вперше у своєму житті. Вечір Хеллоувіну – час, коли ти розумієш, що відчуття тяжкості у мішечку із цукерками є неймовірно приємним відчуттям. Здається, наші костюми були хорошими, адже зараз я думаю, що цих цукерок мені вистачить до кінця мого перебування в США (що не може не радувати).

Листя дерев розкриває неймовірну палітру кольорів, адже деякі дерева і досі зелені, інші – яскраво-золотисті, а деякі убралися в яскраво-червону одежину. У Гейтерсберзі ще досі тепло, і прогноз погоди обіцяє ще доволі теплі дні на найближчі два тижні, тому я вже починаю сумувати за снігом, якого в Україні рідко буває мало, на відміну від місцевості, в якій я зараз живу. Сподіваюсь, осінь ще порадує українців останніми сонячними і теплими днями перед тим, як віддати віжки правління зимі.

Best regards,

Mariya Talalayevska