Уроки для стійкого розвитку

В грудні 2009 року в Черкасах відбулась п'ята обласна молодіжна науково-практична конференція "Регіональні екологічні проблеми Черкащини в контексті переходу до збалансованого розвитку України".

На конференції розглядалися питання, пов'язані із екологічними проблемами нашого регіону і можливими шляхами розв'язання екологічних проблем через перехід до сталого розвитку.

Конференцію відкрила своєю доповіддю голова Обласної організації Всеукраїнської Екологіної Ліги Фоміна Наталія Максимівна.

Нашу школу на конференції представляли вчитель біології Довгаль Л. В. та учень 11-а класу Петрусь Владислав. Він представив до уваги конференції доповідь: " Аудит водокористування в школі - накращий метод економії води".

Учасниками конференції дана допопвідь була визнана дуже актуальною та перспективною темою для  впровадження у навчальних закладах.

В рамках спільного українсько-шведського проекту «Екодемія: освіта для стійкого розвитку», що реалізується з 2004 року українською благодійною організацією «Вчителі за демократію та партнерство» за підтримки акредитованої при ООН міжнародної організації «Global action plan» (Швеція).

 Мета цього проекту - запровадження в школах України національної моделі освіти для стійкого розвитку.

Вчителі Черкаської спеціалізованої школи №3 впроваджують його з новими підходами щодо освіти і виховання шкільної молоді через конкретну діяльність. Про це свідчить сама назва навчального курсу - «Уроки для стійкого розвитку», який викладається третій рік поспіль у 7-х класах.

«Уроки для стійкого розвитку» - це навчальний комплекс (навчальна програма, посібник для учня, посібник для вчителя), розроблений викладачами організації «Вчителі за демократію та партнерство» за ідеями матеріалів, що запропоновані в рамках міжнародної програми «Global action plan».

Програма навчального курсу складається з розділів, що стосуються використання певних ресурсів та можливостей їх заощадження (Вода, Енергія, Покупки, Стосунки, Здоров'я, Рослини, Сміття). Завершується курс темою «Стійкий розвиток - новий стиль мого життя», де йдеться про особистий внесок кожного у справу збереження ресурсів не тільки для себе, своєї родини і громади, але і для наступних поколінь.

Особливість уроків полягає в тому, що вони не тільки дають нові знання, а й формують у дітей нові моделі поведінки та дії, які відповідають потребам стійкого розвитку нашої країни і планети в цілому.

На сьогодні навчальний курс є апробований і схвалений Міністерством освіти і науки України. Він успішно викладається в більш ніж 50 школах п'яти областей України. Цього року до нього приєднаються школи ще кількох регіонів країни. «Уроки для стійкого розвитку» з великим натхненням сприймаються учнями, вчителями та батьками. До практичних дій за цим проектом можуть також долучатись представники місцевих громад.

«Сьогодні ми запрошуємо сучасні інноваційні навчальні заклади приєднатися до участі у Проекті і стати лідерами вітчизняної освіти. Ми готові поділитися досвідом, надати безкоштовно навчально-методичний комплекс і підготувати ваших учителів до використання новітніх технологій» - каже керівник проекту и одна з авторів навчально-методичного комплексу, доктор педагогічних наук, професор Олена Пометун.
Особливість уроків полягає в тому, що вони не тільки дають нові знання, а й формують у дітей нові моделі поведінки та дії, які відповідають потребам стійкого розвитку нашої країни і планети в цілому.

З 2005 до 2014 рр. триває декада ООН з «Освіти для стійкого розвитку», до якої Україна долучилась, підписавши разом з іншими 55 країнами світу документ «Стратегія освіти для стійкого розвитку». Проект «Екодемія» є продовженням цього напряму міжнародної політики і реалізацією Україною своїх міжнародних зобов'язань.

Сьогодні для кожного з нас очевидним є той факт, що глобальна екологічна криза набула системного характеру. Людство все більше усвідомлює необхідність змін у стилі свого життя, щоб зробити його безпечним, здоровим і радісним. Сформувати такий спосіб життя, який складав би основу довготривалого ощадливого розвитку людства стає найважливішим завданням ХХІ сторіччя. Отже, «Уроки для стійкого розвитку» стають дедалі необхіднішими всім нам для розв'язання складних проблем сьогодення і побудови нової стратегії поведінки людей для майбутнього.

Завдання проекту:

• Підвищити обізнаність учнівства про стійке споживання та виробництво;
• Стимулювати школярів практично застосовувати принципи стійкого розвитку у повсякденному житті (вдома, в школі, в громаді, в країні);
• Впливати на державну політику щодо впровадження системи безперервної екологічної освіти як основи стійкого розвитку України.

Проект передбачає здійснення просвітньої діяльності з питань стійкого розвитку шляхом проведення інформаційної кампанії, а саме:

• роботи інформаційної служби «Екотелефон» в містах реалізації проекту;
• видання інформаційної продукції;
• співпраці зі ЗМІ;
• проведення семінарів, круглих столів;
• проведення конкурсів дитячої творчості,

та створення Загонів екологічної варти у школі, які будуть пропагувати цілі та ідеї сталого виробництва та споживання на практиці. Членами команди можуть стати школярі, вчителі та представники громадськості.

Екокоманди будуть:

• здійснювати екологічні рейди у супермаркетах для вивчення переліку продукції, що пропонується споживачам на предмет її екологічної безпечності (наявність екомаркування тощо);
• готувати інформаційні акції для споживачів;
• проводити екологічні тури в квартирах добровольців для визначення хімічних речовин, що впливають на здоров'я людини у побуті;
• здійснювати дитячі екологічні міні-проекти;
• впроваджувати екологічні проекти в школах;
• готувати проект «Сталої школи»;
• обмінюватися досвідом на рівні міста.

Діти віком 13-14 років разом з батьками і вчителями зможуть отримати можливість приймати рішення щодо перегляду власної поведінки та стилю життя, отримати задоволення від власних практичних дій ДЛЯ СТІЙКОГО РОЗВИТКУ.

Курс є абсолютно незвичним, тому що дає мало теорії. Весь курс будується на пошуковій роботі та експериментах - практичних творчих завданнях. Його особливість - дуже багато самостійної та групової творчої роботи. До того ж, ми налаштовуємо школярів, що вони мають перевершити вчителів і навіть нас навчати думати та шукати нові ідеї. Є дуже прості теми: «Вода», «Енергія», «Покупки», «Транспорт» тощо. Наприклад, береться тема «Покупки». Дітям даються такі завдання: поспостерігати, скільки речей купує протягом тижня сім'я; подумати, чи все це необхідно і чого можна було б не купувати; наступне - провести день, нічого не купуючи (є проста залежність: чим більше ми купуємо, тим більше провокуємо виробництво та витратні ресурси); наступне - подивитися, скільки з того, що дитина купила за минулий рік, жодного разу не використовувалося; подумати, що могло б спонукати сім'ю бути більш економною; подивитися, скільки родина купує немісцевої продукції (немісцева везеться літаком, перевантажується кілька разів і це не тільки сприяє подорожчанню, а й підвищує ресурсну вартість для планети); проаналізувати, що дитина купує на подарунки друзям (можливо, краще зробити щось своїми руками чи піти на концерт або в театр)... Діти проводять такі дослідження, записують це все на спеціальних листках самооцінки, обмінюються інформацією (так звані екокоманди). Вони щодня роблять зрізи, а в кінці проводиться оцінка роботи: порівнюють те, що отримали за місяць (наприклад, кількість викинутого сміття чи витраченої електроенергії), з тим, що було до того. Це дуже важливо, бо так народжується додатковий стимул. При цьому в нас немає елементів змагань. Діти живуть в різних умовах, і те, що одним зробити простіше, іншим - складно. Вони це розуміють, тож кожен робить те, що може. Наші діти - дуже творчі. Наприклад, даємо завдання: як скоротити кількість витраченої води? Один хлопчик додумався класти в туалетний бачок цеглину або пляшку - так води набиратиметься менше. Під час навчання у дітей виникає дуже багато ідей - ми навіть зібрали вірші, які вони написали під впливом цього курсу.

Кілька простих правил, взятих до уваги членами екологічної варти:

• Зазирніть в майбутнє. Якщо відправною точкою планування стане поточний підхід до бізнесу, то майбутнє, ймовірно, буде нагадувати оптимістичну екстраполяцію. Краще почати з майбутнього. Як тільки управлінці розпізнають тенденції майбутнього бізнес-середовища, вони зможуть спроектувати тенденції майбутнього на сьогодення. Їм слід себе запитати: Які провідні ідеї постануть на шляху до бажаного майбутнього? Які кроки ми можемо зробити сьогодні, що дозволить нам туди дістатися? Як ми знаємо, що ми рухаємося в цьому напрямку?
• Навчання - найкращі інвестиції. Цікавість топ-менеджменту принципами сталого розвитку іноді призводить до залучення інвестицій в проекти без будь-якого розуміння того, як їх реалізувати. Розумні компанії починають із найменшого, швидко навчаються та швидко реалізовують інноваційні ідеї. Кожен крок складається з трьох етапів: експерименти та випробування, аналіз та навчання, а також реалізація та масштабне поширення. Ці компанії встановлюють стандарт, однак мета полягає в розробці ще досконаліших практик, а не просто імітації вже існуючих, кращих практик.
• Будьте відданими своїй меті, однак постійно вдосконалюйте тактику. Розумні керівники визнають, що їм доведеться зробити багато тактичних змін на шляху до мети. Шлях до діяльності за принципами сталого розвитку проведе компанію через п'ять етапів. Ці етапи потребуватимуть достатньо багато часу, тому весь шлях не може залишитись без будь-яких корекцій вибраного курсу. Хоча спрямована послідовність важлива, однак тактична гнучкість має вирішальне значення.
• Будуйте сприятливі умови для співробітництва. Незначні інновації, чи то для дотримання правил чи то для створення нової лінії продуктів, можуть бути розроблені в сучасному світі, якщо компанії створюватимуть альянси з іншими компаніями, неурядовими організаціями та урядами. Успіх напряму залежить від здатності управлінця створити нові механізми для розробки продуктів, їх поширення та ефективного спільного використання доходів.
• Позиціонуйте компанію на інших ринках для експерименту. Багатонаціональні корпорації мають істотну перевагу - можливість експериментувати на закордонних ринках. Уряди багатьох країн, що розвиваються, стурбовані проблемами навколишнього середовища і заохочують компанії до впровадження "зелених" продуктів і процесів. Глобальним підприємствам легше заохочувати інновації на нових ринках, адже там легше подолати укорінені традиційні системи та стереотипи.

Сталий розвиток: виклики, компетенції та можливості

Учасники проекту  проходить через п'ять етапів на шляху до сталого розвитку:

Етап 1. "Приховані можливості"

Головне завдання: впевнитись у тому, що дотримання "зелених норм" відкриє шлях до інновацій.

Необхідні компетенції:

• здатність передбачати і формувати правила;
• вміння працювати з іншими компаніями, в тому числі з конкурентами, для реалізації творчих рішень.

Інноваційні можливості: спонукання компаній та їх партнерів до експериментів з технологіями, матеріалами та процесами за принципами сталого розвитку.

Етап 2. Переорієнтація ланцюга цінностей на принципи сталого розвитку

Головне завдання: підвищити ефективність вздовж всього ланцюга цінностей.

Необхідні компетенції:

• проведення експертизи життвого циклу продуктів;
• можливість перебудови діяльності, щоб зменшити використання енергії, води та інших ресурсів, а також мінімізувати шкідливі викиди та відходи;
• впевненість у тому, що всі процеси постачальників та роздрібних торцівців відповідають принципам сталого розвитку.

Інноваційні можливості:

• розвиток джерел сировини за принципами сталого розвитку;
• збільшення використання екологічно чистих джерел енергії, таких як енергія вітру і сонячна енергія;
• пошук інноваційних шляхів використання повернутих товарів.

Етап 3. Розробка екологічно дружніх продуктів та послуг

Головне завдання: створення нових екологічно чистих продуктів чи редизайн вже існуючих із метою стати «зеленою» компанією.

Необхідні компетенції:

• знання які продукти чи послуги є найбільш шкідливими для навколишнього природного середовища;
• здатність згенерувати суспільну підтримку "зеленим" пропозиціям;
• управлінські інновації для розширення "зелених" поставок матеріалів і виготовлення екологічно дружньої продукції.

Інноваційні можливості:

• застосування таких методів, як, наприклад, біомімікрія, в розробці продукту;
• розробка компактної та екологічно безпечної упаковки.

Етап 4. Розробка нових бізнес-моделей

Головне завдання: пошук нових способів доставки та утримання цінностей, які змінять принципи конкуренції.

Необхідні компетенції:

• здатність розуміти, що хочуть споживачі і прорахувати різні способи задоволення цих вимог;
• можливість зрозуміти яким чином партнери можуть підвищити цінність пропозицій.

Інноваційні можливості:

• розробка нових технологій доставки, які змінюють відносини у ланцюзі цінностей;
• створення моделей монетизації, що стосується послуг, а не продуктів;
• розробка бізнес-моделей, які поєднують цифрову і фізичну інфраструктури.

Етап 5. Створення нової практичної платформи

Головне завдання: розгляд будь-якого питання через призму сталого розвитку.

Необхідні компетенції:

• знання того, як відновлювальні та невідновлювальні ресурси впливають на "екосистему" бізнесу;
• інтеграція успішного досвіду у інші сфери.

Інноваційні можливості:

• побудова бізнес-платформи, що дозволить клієнтам та постачальникам більш ефективно керувати ресурсами;
• розробка технологічних процесів, які потребуватимуть мінімальної кількості води;
• розробка технологій, які дозволять використовувати побічні продукти як джерело енергії.