Психологічна служба Черкаської спеціалізованої школи І-ІІІ ст. №3

 

ПСИХОЛОГІЧНА МАЙСТЕРНЯ ФОРМУВАННЯ ЛІДЕРІВ.

ПСИХОЛОГІЧНА ШКОЛА УЧНІВСЬКОГО АКТИВУ «ЛІДЕР»

Сьогодення вимагає формування вільної, відповідальної, самосвідомої особистості. Лідер сьогодення - це міцно і органічно засвоєні національні та загальнолюдські цінності; це урівноваженість, стресостійкість, влада над собою, стратегія побудови життя, що передбачає постійний рух до здійснення задумів; результати, потрібні не тільки самій людині, але й  всім оточуючим. Це створення самою людиною середовища для власного розвитку, самовдосконалення та самореалізації. Це уміння мобілізуватися на подолання труднощів, прогнозувати наслідки своїх учинків; це --  щирість, прагнення до об'єктивності та здатність приймати рішення.

            Такий лідер не тільки вміє відстоювати власні інтереси, а й піклується про загальне благо. Йому притаманні почуття людської гідності, прагнення бути корисним, толерантність, порядність, чесність, справедливість, рішучість, здатність прийняти на себе відповідальність за справу.

          Формування сучасного лідера є умовою підготовки молодого покоління до керування власним життям, до успіху в трудовій діяльності та самореалізації.

Зрозуміло, що формувати лідера-учня має колектив ровесників. Тільки в спільній діяльності виявляються прекрасні людські якості наших школярів. Хоча не тільки позитивним та радісним буває шлях самоствердження в соціумі, часто невдачі та розчарування чатують на маленьких лідерів.

Як допомогти їм набути соціальний досвід та розвинути найкращі свої якості? Відповідь проста: вчитись, тренуватись, вдосконалюватись... І це є ШКОЛА.

Ми пропонуємо ШКОЛУ УЧНІВСЬКОГО АКТИВУ «ЛІДЕР» для всіх бажаючих учнів нашої школи, де лідери зможуть стати впевненими, комунікабельними, цілеспрямованими,  здатними  організувати на спільну справу свій клас, довести свою правоту і переконати інших... Запрошуємо на психологічні тренінги успіху раз на місяць.

Чекаємо з нетерпінням!

Шановні дорослі! Батьки, педагоги! Сформувати дитину - лідера непросто, але дуже важливо! Познайомтесь з психологічними віковими основами лідерства і допомагайте своєму синові чи доньці, своїм учням чи вихованцям стати успішними на життєвому шляху.

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЛІДЕРІВ

1.    Особливості формування лідерів молодшого шкільного віку

Молодші школярі - це учні 6-10 років. Цей вік називають верховиною дитинства тому, що зберігається багато дитячих якостей: наївність, легковажність, безпосередність. Але поступово з'являється інша логіка мислення, виникають умови для розвитку дитини як особистості. Суттєво розвиваються моральні мотиви поведінки, одним з яких є ідеали. Хоча поки що ці ідеали нестійкі, швидко змінюються. При цьому молодші школярі схильні переоцінювати себе і недооцінювати своїх ровесників. З часом діти стають більш самокритичними.

         Шкільне навчання сприяє розвитку вольових якостей молодших школярів, вимагає від них усвідомленого виконання завдань, змушує підкоряти  їм свою активність, поведінку, навчає бути уважними, слухати, думати, запам'ятовувати тощо.

         Поступово зростає вимогливість до себе та інших, розширюється сфера обов'язків, з'являється розуміння необхідності виконання завдань. Формуються такі вольові риси характеру, як самостійність, упевненість у своїх силах, витримка, наполегливість.

Фактором формування в дітей молодшого шкільного віку моральних почуттів виступають взаємини у класі, зокрема: почуття дружби, товариськості, обв'язку, гуманності.

Розвитку самосвідомості у молодших школярів сприяє продуктивна творча навчальна і виховна діяльність, а також такі види діяльності, як ігрова, конкурсна, суспільно - корисна, які формують не тільки вміння  співпрацювати, але й можливість організовувати процес і керувати ним по мірі сил.

  Ось і настав час формувати ЛІДЕРА! Проаналізуйте риси своєї дитини чи учня: чи притаманні їй лідерські якості? Розвивайте ці риси і отримаєте успішну особистість!

Риси, які забезпечують активне лідерство в молодшому шкільному віці: Працездатність Самостійність Прагнення до досягнень та успіху Витримка Наполегливість Упевненість у своїх силах Наслідування свого ідеалу

2.    Особливості формування лідерів підліткового віку.

Підлітковий вік займає особливе місце в розвитку особистості людини. Цей вік співпадає з навчанням у 5-9 класах і відповідає 11-15 рокам. В цей час остаточно формується особистість, будується програмам життя людини.

         Соціальна активність підлітків спрямована насамперед на прийняття та засвоєння норм, цінностей і способів поведінки світу дорослих та стосунків між ними. Найважливішим новоутворенням цього віку є становлення самосвідомості: самопізнання, само спостережливість, ставлення до себе, саморегулювання - стають провідними потребами особистості підлітка. Все стимулює іншу потребу- прагнення змінити себе під власні ідеали та моральні принципи. Самосвідомість підлітка характеризується передусім відчуттям дорослості. Суб'єктивно дорослість у підлітка виявляється у:

1.     Відокремленні від батьків. Підлітки вимагають суверенності, незалежності, поваги до себе та своїх таємниць. Сформувати власне ставлення у дитини-лідера до навколишнього світу досить важко без допомоги ровесників. Необхідно підібрати такий колектив для дитини (в школі, в студії, секції, гуртку...), які сформують потрібні моральні та етичні засади.

2.     Новому ставленні до навчання. У підлітків розвивається прагнення до самоосвіти, причому часто не пов'язане з навчанням у школі. Дорослим важливо правильно реагувати на стремління дитини до самоосвіти і розвивати в ній продуктивне навчання, тобто на знання, на результат.

3.     У романтичних стосунках з ровесниками іншої статі. Має значення не тільки факт симпатії, скільки форма висловлення почуттів, яку дитина несе з батьківської моделі.

4.    У зовнішньому вигляді та манері одягатися. Підліток прагне визнання своєї самостійності, рівності з дорослими. Лише в шкільній спеціально організованій моделі ділового вигляду у підлітків формується розуміння перспектив майбутньої професійної діяльності:  костюми та краватки носять успішні люди, а я хочу бути тикам, од же мушу носити цей одяг. Тим самим у підлітків складається власна система етичних орієнтирів: що добре і що погано для мене.

Підлітковий вік - це період розвитку ідеалів. Вони набувають багатогранності. Ідеали стають взірцем для наслідування, правилом, згідно з  яким діють підлітки. Ось чому, формуючи підлітка-лідера, найбільш важливо знайти тотожність власних рис і якостей ідеалу дитини. Не потрібно багато розповідати про добре і вічне. Дійте так, щоб ваш підліток брав з вас приклад. Станьте для нього взірцем. І тоді успіх гарантовано!

Риси, які забезпечують активне лідерство в підлітковому віці: Самостійність, цілеспрямованість, захопленість, наполегливість, самоствердження, прагнення до спілкування, групування з однолітками.

3.    Особливості формування лідерів-старшокласників.

Юність визначає фазу переходу від залежного дитинства до  самостійної і відповідальної дорослості. Виділяють ранню юність (15-18 років) і безпосередньо юність (18-22-24 роки).

Існує три типи юності:

1)    Різкі і бурхливі зміни, важкі внутрішні і зовнішні конфлікти особистості;

2)    Зміни проходять плавно, поступово, непомітно;

3)    Перебудова організму і свідомості проходить швидко і бурхливо, але не болісно.

Доведено, що лідерами частіше стають неординарні, творчі, з високим інтелектом старшокласники, які мають добру пам'ять, швидкий та гнучкий розум, достатньо розвинене мовлення, а також них можна побачити так званих видатних особистостей: «філософів», «гострословів», «ерудитів».

В юнацькому віці на перший план виходить розвиток особистості та самосвідомості. Особливе значення відіграє рівень самооцінки юнаків. В ранньому юнацькому віці самооцінка як правило висока. В цьому періоді юнаки та дівчата оптимістично оцінюють себе, власні можливості, і тому не виявляють надмірної тривожності. У випускників шкіл дещо змінюється ставлення до себе внаслідок неузгодженості можливостей та намірів у професійному виборі. У дівчат недостатня самооцінка часто пов'язана з незадоволенням своєю зовнішністю.

Рання юність - період громадянського становлення людини, її соціального самовизначення, активного включення в громадське життя, формування духовних якостей особистості. В юнацькому віці формуються основні риси характеру людини. Дедалі більшого значення набуває система переконань, нових потреб, інтересів та ідеалів, які визначають напрям життєвої активності, ставлення до оточення, самого себе. Особливо загострюються почуття, пов'язані з власним «Я», власною гідністю, потребою в дружбі. Загалом, юність - період стабілізації особистості, формування системи стійких поглядів на світ та своє місце в ньому. Інтенсивно розвивається саморегуляція, зростає контроль за власною поведінкою, проявом емоцій, а настрій стає стійкішим і усвідомленішим.

Риси, які забезпечують активне лідерство в юнацькому віці: самопізнання, самоствердження, юнацький максималізм, прагнення до колективності, ентузіазм, романтизм і громадянська активність.

Якщо в дитинстві лідерство проявляється як характерна риса особистості, то в юнацькому віці лідером можна стати «за власним бажанням», тобто сформувати в собі відповідні якості і риси лідера.

Сформувати в собі якості лідера можливо. Стати лідером реально. Хочеш бути лідером? - Втілюй своє бажання разом з нами, Школою учнівського активу «Лідер»!

Майбутнє належить тим, хто бачить можливості перш, ніж вони стануть очевидними. Дж. Скаллі

 

 

ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ

ОБДАРОВАНА ДИТИНА - це дитина, що виокремлюється яскравими, очевидними, іноді видатними досягненнями або має внутрішні предумови для таких досягнень у тому чи іншому виді діяльності.

         На сьогодні психологами визнано, що рівень, якісна своєрідність і характер розвитку обдарованої дитини - це завжди результат складної взаємодії спадковості (природних задатків) і соціального середовища, опосередкованого діяльністю дитини

(ігровою, навчальною, трудовою).

Маємо виокремити такі складові обдарованості дитини:

• Задатки, схильності, що проявляються і підвищеній чутливості, певній вибірковості, динаміці психічних процесів;
• Інтереси, їхня спрямованість, частота і систематичність їх прояву, домінування пізнавальних процесів;
• Допитливість, прагнення створити нове, схильність до розвязання та пошуку проблем;
• Швидкість у засвоєнні нової інформації;
• Схильність до постійних порівнянь, зіставлень;
• Прояв загального інтелекту - схоплювання, розуміння, швидкість оцінювання й вибору шляху розв'язання, адекватність дій;
• Емоційна забарвленість окремих процесів, емоційне ставлення, вплив почуттів на оцінювання, вибір, уподобання тощо;
• Наполегливість, цілеспрямованість, рішучість, працьовитість, систематичність у роботі, сміливе прийняття рішень;
• Креативність - уміння комбінувати, знаходити аналоги, реконструювати; схильність до зміни варіантів, економічність у рішеннях, раціональне використання засобів, часу;
• Інтуїція - схильність до надшвидкого оцінювання, рішень, прогнозів;
• Швидке набуття знань, навичок, оволодіння прийомами, технікою праці, ремісничою майстерністю;
• Створення особитих стратегій і тактик під час розв'язання складних, нестандартних, екстремальних ситуацій.

 ОЗНАКИ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ :

Має значний обсяг знань	Уміє помічати тонкі відмінності
Уміє інтегрувати й синтезувати інформацію	Уміє аналізувати ситуацію перед тим, як діяти
З власної ініціативи вибирає складні завдання	Уміє оцінити процес, результат, наслідки
Самостійно прерносить засвоєне в нові умови	Уміє створювати гіпотези
Установлює причинно-наслідкові зв'язки, виявляє приховані залежності	Здатна до творчих перетворень наявних умов та умов задачі
Уміє робити висновки	Має критичне мислення
Має великий словниковий запас	Виявляє високу допитливість
Уміє вловлювати зміст досить складних ідей	Має розвинену інтуїцію

Ознаки обдарованої дитини

Соціальні особливості обдарованої дитини

Рекомендації батькам обдарованих дітей

Принципи роботи з обдарованими дітьми в родині

Рекомендації педагогам щодо роботи з обдарованими дітьми

_____________________________________________________

ПОНЯТТЯ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ

У педагогічній літературі під девіантними поводженням розуміють відхилення від прийнятих у певному суспільстві, соціальному середовищі, найближчому оточенні, колективі соціально-моральних норм і цінностей, порушенням процесу засвоєння і відтворення соціальних норм і культурних цінностей, а також саморозвитку і самореалізації в тому суспільстві, до якого людина належить.

У психології девіантним називається помилкове антигромадське поводження, що завдає шкоди   суспільству, оточуючим та собі.

ПСИХОЛОГІЧНІ Й СОЦІАЛЬНІ ПРИЧИНИ ДЕВІАНТНОСТІ:

• Дефекти правової та моральної свідомості;
• Зміст потреб особистості;
• Особливості акцентуації характеру;
• Особливості морально-вольової сфери;
• Вплив сучасних молодіжних субкультур.

Проблеми в родині як причини відхилень у поводженні:

                       Неблагополуччя, розлад у родині;

Педагогічна некомпетентність батьків, дорікання, лайка під час взаємодії із членами родини, покарання через дрібниці;

Нерозуміння або незнання батьками труднощів дітей;

Власне факт приналежності до родини в складних життєвих умовах.

Проблеми дитини як передумови девіантного поводження: хвороби, нерозуміння іншими, відставання в навчанні, окремі емоційні та інтелектуальні особливості підлітка, недостатня впевненість  у собі, самотність. 

ТИПОЛОГІЯ ДЕВІАНТНИХ УЧНІВ

Виникає потреба у чіткому орієнтуванні вчителя при виховній роботі на види такої поведінки. В практичній психології та педагогіці виділяють такі типи девіантних учнів:

• Гіперактивні діти
• Агресивні діти
• Тривожні діти
• Замкнені діти

 ГІПЕРАКТИВНИЙ

Учень занадто активний, діючий, має підвищену рухову активність.

Виникає з генетичних причин, функціонування головного мозку, пологові травми, інфекційні захворювання.

Гіперактивність виявляється через неуважність, відволікання, імпульсивність, рухливість. При цьому рівень інтелектуального розвитку в дітей не залежить від ступеня гіперактивності і може перевищувати рівень вікової норми.

Часто гіперактивність супроводжується проблемами у взаєминах із оточуючими, труднощами у навчанні, низькою самооцінкою.

Проблема існує , тому що неадекватна поведінка, що виникла у дитинстві, здатна зафіксуватися і звично відтворюватися протягом подальшого життя.

КРИТЕРІЇ ГІПЕРАКТИВНОСТІ

(схема спостережень за дитиною)

Дефіцит активної уваги

1. Непослідовна, їй важко довго утримувати увагу.

2. Не слухає, коли до неї звертаються.

3. З великим ентузіазмом береться за завдання, але так і не закінчує його.

4. Зазнає труднощів у самоорганізації.

5. Часто втрачає речі.

6. Уникає нудних і потребуючих розумових зусиль завдань.

7. Часто буває забудькувата.

   Рухове розгальмування

1.     Постійно крутиться.

2.     Виявляє ознаки занепокоєння (тарабанить пальцями, рухається в кріслі, забирається будь-куди).

3.     Спить набагато менше, ніж інші діти, навіть у дитинстві.

4.     Дуже балакуча.

Імпульсивність

1.     Починає відповідати, не дослухавши питання.

2.     Не здатна дочекатися своєї черги, часто втручається, перериває.

3.     Погано зосереджує увагу.

4.     Не може чекати винагороди (якщо між дією і винагородою є пауза).

5.     Не може контролювати і регулювати свої дії. Поведінка слабо керована.

6.     При виконанні завдань поводиться по-різному і показує дуже різні результати.

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ ДОРОСЛИХ

1.     Працювати з дитиною на початку дня, а не ввечері.

2.     Зменшити робоче навантаження.

3.     Поділяти роботу на більш короткі, але більш часті періоди. Використовувати фізкультхвилинки.

4.     Бути драматичним, експресивним педагогом.

5.     Знизити вимоги до акуратності на початку роботи, щоб сформувати почуття успіху.

6.     Посадити дитину під час занять поруч з дорослим.

7.     Використовувати тактильний контакт (елементи масажу, дотику, поглажування).

8.     Домовлятися з дитиною про ті чи інші дії заздалегідь.

9.     Давати короткі, чіткі і конкретні інструкції.

10.   Використовувати гнучку систему заохочень і покарань.

11.   Заохочувати дитину відразу ж, не відкладаючи на майбутнє.

12.   Надавати дитині можливість вибору.

13.   Залишатися спокійним. Немає холоднокровності - немає переваги!

АГРЕСИВНИЙ

Слово „агресія" латинського походження і означає „наступ", „приступ".  Психологія трактує агресію як мотиваційну деструктивну поведінку, що суперечить нормам і правилам існування людей в суспільстві, наносить шкоду живим і неживим об'єктам, викликає у людей психологічний дискомфорт і негативні почуття.

Причини агресії найрізноманітніші: це і певні соматичні захворювання чи захворювання головного мозку, це і виховання в родині з перших днів життя дитини, це і характер покарань, що застосовують батьки.

Батькам і педагогам не завжди зрозуміло, чого домагається дитина і чому вона так поводиться. Дитина поняття не має, як іншим способом можна боротися за виживання в цьому дивному і жорстокому світі, як захистити себе.

КРИТЕРІЇ АГРЕСИВНОСТІ

Дитина

1.     1. Часто втрачає контроль над собою.

2.     Часто сперечається, лається з дорослими.

3.     Часто відмовляється виконувати правила.

4.     Часто спеціально дратує людей.

5.     Часто звинувачує інших у власних помилках.

6.     Часто сердиться і відмовляється зробити щось.

7.     Часто заздрісна, мстива.

8.     Чуттєва, дуже швидко реагує на дії оточуючих.

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ ДОРОСЛИХ

1.    Бути уважним до потреб дитини.

2.    Демонструвати модель неагресивної поведінки.

3.    Бути послідовним у покараннях дитини, карати за конкретні вчинки.

4.    Покарання не повинні принижувати дитину.

5.    Навчати прийнятним способам вираження гніву.

6.    Давати можливість дитині виявляти гнів безпосередньо після провокуючої події.

7.    Навчати розпізнавати власний емоційний стан та стан інших людей.

8.    Розвивати здатність до співпереживання (емпатії).

9.    Розширювати поведінкові шаблони в конфліктних ситуаціях.

10.  Учити брати відповідальність на себе.

ТРИВОЖНИЙ

        Слово „тривожний" відзначається в словниках з 1771 року і пояснюється як „індивідуальна психологічна особливість, що полягає в підвищеній схильності відчувати занепокоєння у всіляких життєвих ситуаціях, у тому числі й у таких, котрі до цього не призводять".

         Варто відрізняти тривогу від тривожності. Якщо тривога - це епізодичні прояви занепокоєння, хвилювання дитини, то тривожність є стійким станом. Тривожність не зв'язана з якою-небудь визначеною ситуацією і виявляється майже завжди. Цей стан супроводжує людину в будь-якому виді діяльності.

         Існує думка, що тривожність починає формуватися вже в дитинстві. Цьому сприяють характерні ознаки меланхолійного типу темпераменту, стиль керівництва вихователя в дитячому садку, завищені вимоги до дитини з боку дорослих, постійні порівняння дитини з іншими ровесниками та членами родини.

Тривожність може бути пов'язана з неврозом чи з іншими психічними розладами. У цих випадках необхідна допомога фахівців-медиків.

ОЗНАКИ ТРИВОЖНОСТІ

1.     Не може довго працювати, не утомлюючись.

2.     Їй важко зосередитись на чомусь.

3.     Будь-яке завдання викликає зайве занепокоєння.

4.     Під час виконання завдань дуже напружена, скована.

5.     Бентежиться частіше за інших.

6.     Часто говорить про напружені ситуації.

7.     Як правило червоніє в напруженій обстановці.

8.     Скаржиться, що їй сняться страшні сни.

9.     Руки в неї звичайно вологі і холодні.

10.   У неї нерідко буває розлад роботи шлунку.

11.   Сильно упріває, коли хвилюється.

12.   Не має гарного апетиту.

13.   Спить неспокійно, погано засинає.

14.   Полохлива, багато що викликає у неї страх.

15.   Часто не може стримати сльози.

16.   Не любить братися за нове діло.

17.   Не впевнена у собі.

18.   Боїться стикатися з труднощами.

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ ДОРОСЛИХ

1. Уникайте змагань і видів робіт, що враховують швидкість.

2. Не порівнюйте дитину з оточуючими людьми.

3. Частіше використовуйте тілесний контакт, вправи на релаксацію.

4. Сприйяте підвищенню самооцінки дитини, частіше хваліть її, але так, щоб вона знала, за що.

5. Частіше звертайтеся до дитини по імені.

6. Демонструйте зразки впевненої поведінки, будьте в усьому прикладом для дитини.

7. Не пред'являйте до дитини завищених вимог.

8. Будьте послідовні у своїх вимогах та правилах.

9. Намагайтесь робити дитині якомога менше зауважень.

10. Використовуйте покарання лише у крайніх випадках.

11. Не принижуйте дитину, караючи її.

ЗАМКНЕНИЙ

         Замкненість виявляється у стійких порушеннях контактів, відхід від реальності у світ власних переживань. Часто замкненість поєднує комплекс поведінкових та характерних особливостей дитини.

Виділяють три сфери замкненості:

 1. Мова і комунікація.

2. Соціальна взаємодія.

3.  Уява, емоційна сфера.

Як правило, замкнена дитина має труднощі в спілкуванні і соціалізації, важко знаходить друзів і самоутверджується в колективі, має глибокий внутрішній світ і всі переживання затамовує всередині. В шкільні роки такі діти мають стійкі уподобання і досягають великих успіхів у індивідуальних видах творчості. Нерідко замкнені учні мають вигляд слабко встигаючих та незацікавлених. Але насправді мають часто великий навчальний та розливальний потенціал. В тому, щоб „ розбудити " активність такого учня і полягає найбільша проблема педагога.

         Найбільшу стурбованість у вчителя викликає соціальна незахищеність замкненої дитини, що проявляється в самотності, відсутності товаришів та друзів, піддатливості такої дитини до асоціальних угрупувань.

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ ДОРОСЛИХ

1.    Приймати дитину такою, як вона є.

2.    Виходити з інтересів дитини.

3.    Дотримуватись визначеного режиму і ритму життя дитини.

4.    Дотримуватись щоденних ритуалів (заведених та постійних правил).

5.    Навчитися уловлювати бажання дитини на активність та контакт, бути уважним.

6.    Якнайчастіше розмовляти з дитиною.

7.    Забезпечити комфортну обстановку в класі для спілкування і навчання.

8.    Терпляче пояснювати дитині зміст її діяльності, використовувати наочні посібники.

9.    Уникати перевтоми дитини.

Презентація